Історія школи
З історії освітнього закладу.
Село Томашівка відоме як старе невелике поселення по обидва берега річки Бишкінь з 1665 року.
Вперше почали здобувати освіту в сільській церковно-приходській школі, що була відкрита при місцевій Покровській церкві. На початку XX століття освітній комплекс в Томашівці складався з чотирьох приміщень, три з яких збереглись до цього часу, де зараз розташовані аптека, сільська рада та амбулаторія.
За радянських часів була добра традиція здавати під ключ до державних ювілеїв нові споруди. До 50-річчя. Жовтневої революції у 1967 році в Томашівці збудували нову школу. Багато людських доль було залучено до будівництва. Підготовка і піклування за проекти школи лягли на плечі голови правління колгоспу “Колос” Корнієнка Василя Петровича, який пройшов пекло війни, мав 7 урядових нагород, був нагороджений орденом Леніна, Великої Жовтневої революції, двома орденами Трудового Червоного прапора. Піднімати господарство з руїн війни було нелегко. Він їздив за проектом , домовлявся з архітекторами, будівельниками, опікувався завезенням будівельних матеріалів.
Відкриття школи – визначна подія на селі, велика радість і свято. Всі вчителі, учні, технічні працівники працювали на фарбуванні вікон, дверей, встановленні стендів. Праця згуртовувала педагогічний і учнівський колектив. Вимогливо ставився до якості виконаних робіт бригадир будівельної бригади Петрівний Михайло Васильович, багато зусиль доклав директор майбутньої школи – Полосьмак Михайло Панасович.
В 1969 році тридцять дев’ять учнів Томашівської школи святкували свій перший випускний бал. Всього в цьому році навчалось в школі 445 учнів.
Перші випускники 1969 року і до сьогодні, мабуть, пам’ятають, як було приємно навчатись у новозбудованій школі. Шкільні будні сповнювали життя змістом, відкриваючи істину буття. І так рік за роком у самостійне життя вирушило 723 випускники Томашівської середньої школи. Пам’ять кожного з випускників дбайливо береже спогади про шкільне життя, улюблених вчителів, однокласників, які стали рідними за 10 років шкільного навчання.
Вчителем фізики Михайло Панасович працював до 1964 року. З 1964 по 1979 рік він директор школи і одночасно всі роки він навчав дітей фізики. У школі не було жодного учня, байдужого до цього предмета. На уроках Михайла Панасовича було завжди цікаво. Кабінет фізики був гордістю навіть ще старої школи. Адже тут було все, що потрібно для проведення уроку, лабораторної роботи. Михайло Панасович був творчим вчителем, який спонукав творити і своїх учнів. Доводив, що знання – то є неоціненна рушійна сила життя. Згадують сьогодні випускники, як працювали під його керівництвом над технічним оснащенням кабінету фізики, створили власноруч електронну систему для оцінювання знань учнів.
Свої знання учні показували на районних, обласних, республіканських олімпіадах. Команді томашівців не було рівних ні в районі, ні в області.
Учень Михайла Панасовича Негрійко Анатолій Михайлович посів 2 місце на олімпіаді в Москві. Йому запропонували навчатися при університеті ім. М.В. Ломоносова, де він і закінчив 10 клас і продовжив навчання. Після закінчення університету Анатолій Михайлович працює в інституті фізики при Академії наук України. Нині він виконує обов’язки директора інституту і має звання кандидата фізико-математичних наук, професора.
Послідовником Михайла Панасовича також є Яременко Олексій Васильович – кандидат фізико-математичних наук, старший викладач кафедри фізики та математики Сумського державного університету ім. А.С. Макаренка.
Вчитель фізики - Михайло Панасович був різнобічно освіченою людиною, талановитим керівником, який зміг згуртувати педагогічний колектив, окрилений ідеєю і бажанням наполегливо йти до мети. Його школу пройшло багато вчителів, які стали педагогами з великої літери. Кожний урок цього вчителя був сповнений відкриттями. Своєю педагогічною діяльністю Михайло Панасович доводив, що великою мірою праця вчителя полягає не лише у тому, щоб допомогти учневі знайти своє місце в житті, реалізувати свої природні здібності, нахили, уподобання. Томашівська школа по праву може пишатися тим, що в її стінах працювали саме такі вчителі.
Полосьмак Михайло Панасович, який пропрацював в цій школі 34 роки і зробив з неї одну з кращих шкіл не тільки району, але й області. За свій вагомий внесок у розвиток школи й освіти в Томашівці, Михайло Панасович заслужено отримав орден «Знак пошани» і звання відмінника освіти.
Незмінним порадником, помічником, дипломатом була його дружина –
Катерина Іванівна. Вона закінчила Глухівський учительський та Сумський педагогічний інститути за спеціальністю російської словесності. Трудовий шлях розпочався з 1953 року у Томашівській семирічній школі. Вона мала талант педагога «від Бога». На її уроках учні пізнавали світ поезії, мандрували і жили разом з головними героями творів, що вивчали. Катерина Іванівна дуже багато працювала з дітьми і позаурочний час. Проводила диспути, вечори, КВК, виставки. Багато продовжувачів її справи розкидано по різних куточках нашої країни. Це Спориш Г.В., Рибалко Л.І., Лейко В.М., Волошина О.О., Нелин Р.В., Громико В.М. та інші. Катерина Іванівна відмінник освіти СРСР, зараз знаходиться на заслуженому відпочинку.
Мистецтво бути вчителем
Вчитель - одна з тих чудових професій, де майстер рік у рік продовжує себе в своїх учнях. Хороший вчитель також продовжує себе, свої знання, свої добрі якості в серцях своїх вихованців. І немає нічого благороднішого від цієї місії.
Таким вчителем була вчитель біології Томашівської середньої школи Глова Віра Петрівна.
Народилася Віра Петрівна
Педагогічну діяльність розпочала у Томашівській восьмирічній школі вчителем біології у 1954 році. Щоб поглибити свої знання, вступає на заочне відділення Сумського державного педагогічного інституту ім.. А. С. Макаренка на спеціальність «Біологія». Думала лише на рік, але доля розпорядилася так, що працювала Віра Петрівна тут до 1980 року.
Праця Віри Петрівни була дуже плідною. В школі вона створила прекрасний кабінет біології, чудово організувала роботу Томашівського шкільного лісництва у 1970 році, найкращого не тільки в районі, а й області. Томашівське шкільне лісництво – одне з найперших в області. Виникло в 1970 році, коли тільки з’явилася ініціатива по створенню таких лісництв на Сумщині. У витоків його стояла учитель біології В.П.Глова. Цінний почин педагогів підтримали працівники Роменського лісгоспзагу, на базі якого і було створено шкільне лісництво. Спочатку школярі збирали насіння, лікарські рослини, потім стали працювати в питомнику.
Шкільне лісництво об’єднує три ланки: по охороні і захисту лісу, лісових культур, лісогосподарська. В загін по охороні і захисту лісу входять учні 5-6 класів. В їх обов’язках – заготівля насіння бур’янів для зимуючих птахів, підгодівля птахів та звірів взимку, облік мурашників, визначення шкідливих комах і хвороб лісу, проведення свята лісу.
До складу ланки лісових культур входять учні 7-8 класів. Вони займаються організацією сезонних робіт по охороні природи, доглядають за питомником, збирають насіння дерев та кущів, заготовляють лікарську сировину. Учні
Багато учнів були призерами районних та обласних шкільних олімпіад, брали участь у різних конкурсах навіть на республіканському рівні.
Здобутки Віри Петрівни не залишилися непоміченими. У 1972 році їй присвоєно звання «Відмінник освіти України». Нагороджена грамотою Міністерства освіти України, грамотами обласного та районного відділів освіти.
Письменник О.П. Столбін написав книгу про життя шкільного лісництва «Берендеї» за спогадами Віри Петрівни Глови. А Сумська обласна рада українського товариства охорони природи під керівництвом А.А.Федориної 1988 році видала буклет «Ми захистимо тебе, ліс» (із досвіду роботи Томашівського шкільного лісництва Недригайлівського району).
Томашівське шкільне лісництво виплекало не одну сотню природолюбів. 25 випускників обрали професії, пов’язані з лісом – лісники та лісничі, єгері та інженери лісу, озеленювачі та декоратори. Сьогодні є пагорби, вкриті лісом, до яких з любов’ю приходять випускники, що закінчили школу 10, 20, 30, 40 років тому.
Організатором і першим керівником якого була вчитель біології Глова Віра Петрівна. Продовжували і примножували її справи інші вчителі біології – Щітка Лідія Іванівна, Катрич Олена Миколаївна Особливо багато сил і любові вклала в шкільне лісництво вчитель біології та хімії, учениця Глови Віри Петрівни - Пилипенко Ганна Степанівна.
Функції шкільних лісництв – праця та відпочинок школярів. На базі Томашівської школи функціонували: шкільне лісництво та табір праці і відпочинку «Берізка». Лісництво працювало круглий рік, а табір лише під час літніх канікул, але цілодобово, учні 7 і 9 класів жили в наметах.
Структура лісництва:
- лісничий (учень старших класів)
- рада лісництва (10 учнів із середніх та старших класів)
- ланкові
- майстри
- директор школи
- лісничий Томашівського лісництва.
Активними членами лісництва були учні
Однією з традиційних форм святкувань є посвята п’ятикласників в члени лісництва. Веселі та трішечки схвильовані вони читають клятву, адже й до цього часу вони приймали активну участь у діяльності шкільного лісництва.
Практична, теоретична й дослідницька робота тісно перепліталася. Розроблявся план роботи, і в кінці року школярі звітувалися.
Члени лісництва - активні помічники у догляді за лісом (флорою та фауною).
Практична діяльність:
- робота на питомнику у Томашівському та шкільному лісництві (догляд за молодими рослинами «шкілкою»);
- робота в лісі (висаджування, розрідження лісових насаджень, очищення лісу від підліску, просапка молодняка). Щорічно висаджували 10-15 тис. дерев.
- заготівля лікарської сировини, березового соку, грибів.
- заготівля насіннєвого матеріалу (насіння липи, червоного дуба, клена гостролистого, горобини, ялини та ін.).
- заготівля корму для диких тварин (гіллячкового корму, сіна);
- визначення та огородження мурашників;
- визначення гнізд, помешкань тварин та їх охорона;
- виготовлення штучних гніздівель;
- визначення та окультурення джерел та криниць
З року в рік проводилася операції «Мурашник», «Джерельце», «Підсніжник», «Зелена аптека», різні екологічні акції, свята, зустрічі. Члени шкільного лісництва виготовляють годівниці для птахів. Проводять конкурси на кращу годівничку та кращу шпаківню, приймають участь у виставках «Дари лісу», озеленюють свої класні кімнати. Крім того, в лісництві вони отримують певні теоретичні знання. Старшокласники під керівництвом лісничого В.П. Петрівного вивчають основи лісництва. Заняття проходили за темами: «основи лісної таксації», «охорона та захист лісу», «ліс – головний компонент оточуючого середовища» та інші. Школярі активні учасники різних районних, обласних і навіть республіканських конкурсів.
В 1990 році проводилася Республіканська естафета «Моя Батьківщина - мій рідний край» за різними напрямками. Члени Томашівського лісництва брали активну участь у природничій частині естафети. Реферати «Визначення мешкання і гніздування птахів», «Водноболотні угіддя» «Біощит» потрапили до обласного туру.
За захист реферату «Біощит» (захист мурашників) учні отримали І місце в м. Суми і отримали право на участь у республіканському конкурсі на Всесоюзній станції юних натуралістів у м. Києві. До Києва поїхали ліснича – Жук Наталія та учні Хоменко Микола, Коломієць Костянтин, Абаровська Олена і Нелин Людмила. Звідти юні лісівники привезли ІІІ призове місце і багато нагород.
В 2001 році учениця 9 класу Максюта Надія повернулася з м. Києва теж з нагородою. Вона зайняла ІІ місце за захист наукової роботи «Орнітологія».
Проводилася дослідницька робота. Школярі виконували завдання з орнітології кафедри зоології Київського університету, а з 1996 року співпрацюють з українським товариством охорони птахів.
Протягом 1998-2003 років вели листування і виконували завдання з Міжнародною орнітологічною організацією охорони птахів. Центр цієї організації розташований в Нідерландах. Лісівники вміли не тільки працювати. А й активно відпочивати. Агітбригада шкільного лісництва зі своїми концертами були частими гостями на сценах Коритищанського і Косенчанського сільських клубів, Томашівського будинку культури. Своїми виступами вони радували працівників молочних ферм, тракторної бригади. Інших організацій. В День Перемоги вітали ветеранів зі святом.
Учні виносять зі школи почуття любові до природи, а отже, і до Батьківщини. Адже не випадково в обіцянці, яку вони дають на посвяті в лісівники у День працівників лісу такі слова: «Обіцяю завжди старанно вивчати, палко любити і захищати рідну природу, терпляче пояснювати, а коли необхідно, рішуче боротися з браконьєрством, безгосподарністю та байдужістю.»
У Книзі почесних гостей школи український поет, наш земляк Дмитро Білоус написав такі слова:
Облагороджувати серце, виховувати людяність
Ні для кого не секрет, що успіх роботи школи, педагогічного колективу у великій мірі залежить від особи директора, його вміння керувати закладом, від того, як він може згуртувати педагогічний колектив, налагодити його роботу.
Керівник школи повинен сам добре володіти основами педагогіки та методики викладання в школі, бути взірцем для всіх у роботі, повинен вміти повести за собою, надихнути колектив на творчу працю, забезпечити нормальні умови для його роботи, вміло керувати навчальним процесом.
Посада директора також вимагає від людини великої ерудиції, комунікабельності, вміння, крім педагогічних, вирішувати ще і господарські та фінансові проблеми школи.
Більше 20 років на посаді директора Томашівської середньої школи працювала Максюта Галина Василівна.
Закінчивши Глухівський педагогічний інститут в 1969р., Максюта Г.В. розпочала роботу вчителем української мови та літератури в Томашівській середній школі.
З 1974 по 1977рр. працювала заступником директора по навчально – виховній роботі. Посаду директора в той час обіймав Полосьмак М.П., людина неординарна, талановитий учитель, мудрий керівник, здібний організатор. Багато чому навчилась Галина Василівна під його керівництвом.
З 1977 по 1979 рік працювала директором Комишанської середньої школи. Багато зробила по покращенню благоустрою школи, згуртуванню учительського та учнівського колективів.
З листопада 1979року Максюта Г. В. зайняла посаду директора Томашівської середньої школи. На довгі роки школа стала її другою домівкою. Строга, вимоглива, вона повністю віддала себе роботі. Завжди чуйно ставилась до дітей, переймалась їхніми проблемами. До цих пір випускники згадують екскурсії, поїздки, свята, на які тоді було багате шкільне життя.
Вміла згуртувати педагогічний колектив, налаштувати його на плідну роботу. Про це свідчить те, що багато вчителів в той час мали урядові нагороди, звання, стали вчителями-методистами, старшими вчителями.
За час керівництва Максюти Г.В. в школі був створений кабінет передового педагогічного досвіду вчителів Томашівської школи. Було створено ряд музеїв:
В. І. Леніна, краєзнавчий музей с. Томашівка, розпочалася робота по створенню музею хліба. Активно діяло шкільне лісництво, було створено і упорядковано ряд навчальних кабінетів. Школа підтримувала тісний зв’язок з Томашівським лісництвом та місцевим колективним господарством «Колос», активно надавала їм шефську допомогу.
