Розпочато марафон читання військової поезії
"Ріки незмінно течуть додому". Марафон читання військової поезії - долучитися може кожен ( з 16 по 24.03.2024 р.)
Цьогоріч Literary Agency OVO ІІ Літературна агенція OVO активно долучається до акції «Національний тиждень читання поезії» від Українського інституту книги та організовує марафон читання військової поезії, який триватиме з 16 до 24 березня. Координаторкою марафону стала українська поетка та культурна менеджерка Tetiana Vlasova.
До участі будуть запрошені відомі українські митці, блогери та діячі. Але марафон не має обмежень — кожен українець може долучитися до нього.
Що потрібно зробити, щоб взяти участь у марафоні читання військової поезії?
1. Вибрати один вірш поета, який боронить (чи боронив) Україну. Пропонуємо скористатися добіркою, яку ми створили, або ж ви можете обрати будь-який ваш улюблений вірш від поетів-військовослужбовців.
Поезії ви знайдете за цим посиланням ➡️ https://drive.google.com/.../1_eA4BCJQIlAvlTcz1MmFWReHh7n...
2. Опублікувати вірш поета-військовослужбовця у вигляді посту (текст+тематична картинка або фото автора) або записати відеоролик, у якому ви читаєте вірш. Ви можете вибрати один із форматів (відео або пост), який більш комфортний для вас.
3. Викласти пост або відео в соцмережах Instagram або Facebook, використавши тег #тижденьпоезії2024. Не забудьте вказати ім'я та прізвище автора.
Також ви можете тегнути сторінку Літагенції OVO, щоб ми швидше побачили ваш пост. Про найцікавіші публікації ми будемо розповідати у своїх соцмережах.
Трохи про акцію:
Український інститут книги щорічно організовує та проводить «Національний тиждень читання». Цього року Акція була масштабована до 4 тижнів читання із різною тематикою впродовж року. Тиждень з 16 до 24 березня присвячений поезії.
Гаслом тижня поезії став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової — «Ріки незмінно течуть додому». У візуальній частині ми використали фрагмент однієї з картин циклу «Сни про дім» воїна, поета й художника Валерія Пузіка. Поняття «дім» для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім для нас тепер про повертання і чекання, про безумовну віру в тих, хто за цей дім бореться. Дім — це світло, котре гріє, навіть, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім — це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Дім — це Україна.
Читає Кульбачна Анастасія:
https://drive.google.com/file/d/185TOulhwn3yePWPc_YtW4zGvq83pxszD/view?usp=drive_link
Читає Акуленко Анжела:
https://drive.google.com/file/d/1OyQWaNACj2zOhb9yy9YO2-MI3A-bLHj5/view?usp=drive_link
