Посттравматичний стресовий розлад: виявити, щоб допомогти
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР.
ПТСР може розвиватися у людей, що пережили травматичну подію.
Наприклад:
- війну та збройні конфлікти,
- ситуацію, де стали свідком насильницької смерті когось,
- нещасний випадок,
- фізичне або сексуальне насильство,
- терористичні атаки,
- природні чи техногенні катастрофи.
Симптоми ПТСР у кожної людини можуть проявлятися по-різному. Однак, деякі з них мають спільні ознаки.
- флешбеки – тривожні спогади про травмуючу подію. Відчуття того, що це відбувається знову. З’являється надмірна пітливість, прискорюється серцебиття;
- нав’язливі думки чи образи;
- безсоння та нічні кошмари, що нагадують про подію;
- емоційне заціпеніння – уникнення місць, роздумів, розмов, які б нагадували про подію. Також втрата інтересу до повсякденної діяльності, відстороненість від людей.
Психологічна допомога при ПТСР
Важливо пам’ятати, що ПТСР піддається лікуванню навіть через багато років після травмуючої події. Є два основних підходи до лікування: психотерапія або медикаментозна терапія.
Лікування ПТСР включає такі психотерапевтичні підходи:
- когнітивно-поведінкова терапія — розмовна терапія, яка допомагає почуватися краще і спрямована на зміну поведінки людини.
- метод десенсибілізації та репроцесуалізації рухом очей — техніка, під час якої застосовують рухи очей, щоб допомогти мозку обробити травматичні спогади та поступово зменшувати прояви ПТСР.
- інтервенція психологічного дебрифінгу — слухання опису суб’єктивних переживань під час травматичних подій, включно з детальним описом критичного стресу.
- покращення навичок керування стресом
Посттравматичний стресовий розлад у дітей
Працювати з дитиною, що пережила стресову подію — виклик для вчителів. Адже діти особливо чутливі до стресу під час війни. Педагогам важливо це враховувати під час спілкування та навчання. Якщо у дитини присутні ознаки ПТСР, її потрібно спрямувати до фахівця – практичного психолога.
Є три основні завдання, які стоять перед практичним психологом, що працює з дитиною, яка пережила стресогенну подію:
- не нашкодити;
- зменшити рівень тривожності;
- допомогти пережити стресогенну подію, тобто реабілітуватися й адаптуватися.
Різновиди підвищеної тривожності у дітей
При аналізі емоційного стану дітей варто враховувати обставини, у яких вона знаходиться.
Діти у зоні бойових дій або наближені до неї
У зв’язку з постійною небезпекою діти завжди намагаються слідкувати за ситуацією навколо, щоб допомогти собі та близьким. Також через проблеми з електроенергією та безпекову ситуацію у них не завжди є змога відвідувати школу або навчатися у дистанційному форматі. Такі діти потребують допомоги фахівця, який надасть психологічну допомогу.
Діти, які навчаються за кордоном
Такі діти часто сумують за рідними, друзями та звичним способом життя. Зміна місця проживання супроводжується зміною закладу освіти або переходом на дистанційну форму навчання. Також є діти, які навчаються як за кордоном, так і в Україні – це може перенавантажувати нервову систему дитини та стати стресом.
Діти, які пережили втрату або чиї рідні мають ризики для життя
Діти можуть бути в депресії, переживати стадію гострого горя чи заціпеніння. Їх можуть переслідувати страх та тривога. Вони потребують підтримки, уваги з боку дорослих та психолгічної допомоги.
Ознаки ПТСР у дітей
Посттравматичний стресовий розлад у дітей має різні прояви.
Наприклад:
- втрата інтересу до навчання чи спідкування з друзями.
- порушення сну — завчасне засинання чи неможливість заснути.
- зміна харчової поведінки — від переїдання до відмови від їжі.
- прояви агресії чи емоційна відстороненість.
Як допомогти дитині з постравматичним стресовим розладом
Педагогам варто бути уважними до змін у поведінці дітей, щоб вчасно помітити проблему і, за потреби, поспілкуватися з батьками та звернутися до фахівця.
У жодному випадку не критикуйте дитину та не знецінюйте її переживання. Не ігноруйте прохання дитини про допомогу або інші її потреби.
Підтримайте
Вислухайте дитину та порадьте батькам більше розмовляти з нею. Нагадуйте дитині, що події, які вона пережила – це не її провина, а зовнішні обставини, на які вона не може впливати. Також намагайтеся говорити з нею спокійним та впевненим тоном, що дитина відчувала опору і підтримку дорослого.
Створіть безпечний простір
Особливо зверніть увагу на інформаційний простір дитини. Порадьте батькам захистити дитину від контенту, який може її травмувати. Не переглядайте при дитині новини, що містять сцени насилля, воєнні злочини чи інший контент.
Забезпечте режим дня
Дорослі мають докласти максимальних зусиль, щоб дитина повернулася до звичного життя. Задовольніть базові потреби дитини та поступово підключайте фізичні активності. У закладі освіти це можуть бути фізкультхвилинки, прогулянки надворі чи різноманітні заняття під час фізкультури.
Дозвольте дитині висловитися
Дайте дитині можливість продемонструвати свої емоції, вивільнити страхи та переживання. Дозвольте виговоритися та розказати про все, що турбує. Будьте розуміючим та підтримуйте.
Пам’ятайте, що важливо вчасно зреагувати та направити дитину до фахівця. Зазвичай практичний психолог проводить індивідуальні заняття, однак, може залучати і до групових. Також необхідною є консультація батьків, щоб перенести точку опори із практичного психолога на близьких дорослих. Крім того, фахівець дасть батькам рекомндації, як поводитися з дитиною та як організовувати спільне дозвілля.
