Шкільна тривожність — ознака емоційного неблагополуччя дитини

Дата: 05.04.2023 10:44

Кількість переглядів: 14

Відчуття внутрішньої напруги у невизначеній ситуації відоме всім. Цей стан називають тривогою і вважають нормальним за певних умов. Проте постійна тривога — тривожність — індивідуальна особливість. Якщо вона виникає у ситуаціях взаємодії з освітнім середовищем — маємо справу зі шкільною тривожністю

Тривожність проявляється у підвищеній схильності до неспокою, невмотивованому очікуванні невдачі.

Шкільна тривожність може виникати в певний віковий період, а згодом нівелюватися. Проте постійний стан тривоги негативно впливає на формування особистості дитини, спричиняючи лякливість, невротичність тощо.

Тривожні діти зазвичай зростають пасивними, живучи за принципом «ліпше нічого не робити, щоб не було неприємностей».

Ознаки шкільної тривожності

Причина та характер шкільної тривожності може змінюватися з віком.

Початкова школа

У першому класі тривога дитини пов’язана з незвичним становищем як таким:

• нова соціальна роль
• зміна розпорядку дня
• збільшення навантаження.

Тривожність відчуває більшість першокласників перші місяці навчання. Діти бояться запізнитися на урок, щось загубити зі шкільних речей. Навіть часто бачать страхітливі сни, пов’язані зі школою.

У початкових класах учні дуже хвилюються за оцінки та бояться втратити любов і повагу вчителя.

Та зрештою тривожність знижується. Саме тоді виявляються діти, у яких тривожність є особистісною рисою, коли вони:

• ухиляються від складних навчальних ситуацій
• відмовляються відповідати біля дошки (аби не зазнати невдачі)
• починають заїкатися або говорять так тихо, що їх майже не чутно.

Основна школа

У п’ятому класі збільшується кількість навчальних предметів, з’являються нові педагоги з різними навчальними стилями, характерами та вимогами до учнів. Тривожність школярів також підвищується, але має нівелюватися до кінця першого семестру.

Тривожність учнів також пов’язана з особистим статусом в учнівському колективі. Якщо підліток має проблеми із самоствердженням серед однолітків, він стає агресивним, проявляє негативізм до дорослих, намагається здобути новий, часто заборонений, досвід — паління, алкоголь, комп’ютерний світ. Така поведінка надає підлітку сили впоратися із ситуацією, яка викликає тривожність.

Старша школа

Тривожність учнів випускних класів здебільшого пов’язана з іспитами та необхідністю самовизначатися у самому собі та з професією. У поведінці старшокласників проявляються:

• ігнорування запитань, пов’язаних із майбутнім
• показна байдужість або, навпаки, зайва старанність під час підготовки до вступу у виш.

Чому виникає шкільна тривожність

Відчуття тривоги у шкільному віці неминуче. Більш того, у «помірних дозах» вона мотивує і мобілізує учня. Та є певна критична точка, індивідуальна для кожної особистості. Якщо інтенсивність тривоги перевищена — розпочинається руйнівний вплив на психіку та організм дитини.

Надмірне навантаження

Причиною тривожності може стати психічна і фізична виснаженість унаслідок втоми.

Доведено, що рівень тривожності підвищується в учнів після шести навчальних тижнів. Тож для відновлення організму потрібен принаймні тиждень відпочинку. Проте традиційно навчальні чверті тривають щонайменше два місяці.

Також ризик тривожності існує для дітей з певними психічними особливостями. Якщо дитина має вади мовлення або проблеми з пам’яттю, загальноприйняті прийоми навчання й оцінювання (усні опитування, заучування великих текстів тощо) можуть бути причинами постійного стресу.

Проблеми у спілкуванні з дитячим колективом

Комунікативні компетенції є одними з ключових у підлітковому віці. Вміння адаптуватися в колективі, встановлювати зв’язки з однолітками, підтримувати або змінювати свій статус необхідні для дорослішання, формування здорової особистості.

Зміна навчального середовища в зв’язку з переїздом або новий склад класного колективу можуть викликати стрес у дитини, схильної до тривожності. Замість встановлювати нові зв’язки — дитина замикається, втрачає інтерес до навчання та довіру до однолітків, вважає, що всі негативно до неї ставляться. Така нова ситуація не мобілізує дитину, а дезорганізує.

Гіперопіка батьків та їхня установка на оцінку

Учень:

• уникає опитування, контрольної роботи
• червоніє біля дошки
• заїкається під час іспиту
• боїться допустити помилку, одержати 9 балів замість звичних 12.

Тривогу викликає все, пов’язане з оцінюванням.

Звідки такі жорсткі установки щодо себе?

Такий страх притаманний дітям зі сформованими внутрішнім образом відмінника. Це наслідок гіперопіки, батьківського бажання реалізувати свої амбіції через дитину. Дитина відчуває піклування батьків, але постійно перебуває у полоні страху втратити їхню любов і повагу.

Ресурсом упоратися з тривожністю зазвичай є родина. Нормально, якщо дитина отримує від батьків психологічну підтримку, набуваючи впевненості у собі — а отже захищається від стресів.

Якщо ж дитину не підтримують у родині, вимагаючи лише високих балів, нагород, призових місць на конкурсах, не даючи натомість відчуття безумовної любові — дитина відчуватиме постійну тривогу

Авторитарна педагогіка

Вимогливість без підтримки може бути притаманна й педагогу.

Якщо навчальний процес у класі базується на відчутті страху, це також може спровокувати підвищену тривожність.

Тривожні діти надзвичайно чутливі до наслідків власної діяльності. Вони не можуть самостійно вирішити, чи правильно щось зробили, а тому чекають на оцінку дорослого. За такого ставлення

• дитина занадто залежна від думки дорослого, від похвали
• зростає ризик психологічної травми при будь-якій невдачі.

Тож учитель може стати травмівним чинником для дитини, оскільки саме від нього виходить негативна оцінка.

Підходи педагога та родини можуть різнитися:

• в одній ситуації позитивні взаємини в родині можуть компенсувати негатив, пов’язаний зі школою
• в іншій — чуйність учителя «компенсована» надвимогливістю батьків

Та якщо ані педагог, ані родина не проявляють довіри до дитини, поєднуючись у тиску на неї, це може призвести до емоційного порушення — шкільного неврозу.

Шкільний невроз може проявлятися

Психологічна корекція шкільної тривожності

Продіагностувати шкільну тривожність можна за методикою Філіпса. За результатами тесту визначають:

• загальний рівень шкільної тривожності
• чинники, які найбільше впливають на виникнення тривожності.

Зазвичай у роботі з тривожними дітьми поєднують три підходи:

Та все ж діагностування та шляхи корекційної роботи варто обговорити з практичним психологом.

« повернутися